Что я могу сказать о Том, Кого так мало знаю,
Кого умом своим постигнуть не могу?
И всё же, Иисус, Тебя я прославляю,
К Тебе мой взор, Тобой я дорожу.
Ты Тот Мессия, Человек и Бог, Ты мой Спаситель!
Нет равного Тебе среди людей, Ты так велик!
И Ты один из нас, но несравнимо выше.
Ты близок к нам и не стоишь от нас вдали.
Ты Свет от Света и Тебе хвала!
Ты есть прежде всего и всё Тобой стоит.
Всё от Тебя и всё к Тебе.
Ты Бог от Бога, потому моя душа горит.
Как мне понять всё то, чего почти не знаю?
Не уместит мой скудный разум столько света.
Твою любовь, Господь, понять желаю,
Лишь сердцем я могу принять всё Это.
И что может сказать невежество о Бесконечном,
Как та сова слепая, много ль знает о рассвете?
Наш разум ограничен и не нам судить о вечном.
И кто мы в сущности ? Мы просто дети ...
Ты Свет от Света и Тебе хвала!
Ты есть прежде всего и всё Тобой стоит.
Всё от Тебя и всё к Тебе.
Ты Бог от Бога, и к Тебе моя душа спешит !
Valentina Prokofjeva,
Вильнюс, Литва
В возрасте 25 лет впервые услышала Благую весть о спасении и приняла Христа, как своего Спасителя.
За всё благодарна Господу, Который извлек меня из тьмы и призвал в Чудный Свой Свет.
"Служите друг другу, каждый тем даром, какой получил, как добрые домостроители многоразличной благодати Божией."
(1Пет.4:10)
"... даром получили, даром давайте."
(Матф.10:8)
(это для тех, кто спрашивает об авторских правах:))
Прочитано 6872 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
